Як уберегти дитину від психічних стресів

 

       Діти переживають стресові ситуації з різних причин. Найчастіше вони зумовлені віковими змінами чи несприятливими сімейними обставинами. Оскільки стрес підвищує ймовірність розвитку соматичних захворювань, батьки та працівники дитячого садка мають уважно слідкувати за станом психічного здоров'я дітей.

 

Що необхідно знати дорослим про стреси у дитини


На відміну від дорослих діти не можуть самостійно розпізна­вати стрес та усувати причину його появи. їм складно усвідомити, що з ними відбувається.

У дітей грудного вигодовування стрес може бути викликаний фізичними незручностями: мокрі підгузки, холод чи спека, незручне положення, голод тощо.

 У дітей від півроку і старших стрес спричиняють уже цілком «до­рослі» чинники: непорозуміння, агре­сія, втома та інші. Наприклад, увечері дитина може розплакатися настільки, що батькам не під силу її заспокоїти. Якщо відсутні фізичні ознаки недуги, така поведінка є типовою ознакою стресу, викликаного втомою.

 Цей приклад показує, що батьки та інші дорослі, які оточують дитину, мають більш вдумливо говорити та діяти, коли це стосується дитини. Неадекватна, нехарактерна поведінка дітей, їх незвичні вчинки чи раптова поява «незрозумілих» захворювань не завжди мають розцінюватися як ознака поганої спадковості або вад характеру, зниження імунітету чи наслідок впливу несприятливих екологіч­них умов. Адже все це може бути реакцією дитини на стрес.

Причини стресу у дітей

 

Реакція на дію агресивного чинника є характерною й індивіду­альною для кожної дитини. Діти відчувають і переживають стрес по - різному Чимало залежить від віку дитини та категорії стресової си­туації.

 

Основні причини стресу можна поділити на чотири групи:

1.     Вікові кризи дитини:

·         ясельний вік;

·         дошкільний вік;

·         молодший шкільний вік.

 

2.     Несприятливі сімейні обставини:

·         розлучення батьків;

·         смерть близької людини;

·         розлука з близькими;

·         насильство у сім’ї;

·         зміна соціально-економічного стану сім’ї;

·         хвороба одного з батьків;

·         емоційні розлади матері або батька.

 

3.     Зовнішні обставини:

·         зміна місця проживання;

·         вступ до дитячого садка;

·         відвідування лікарень, поліклінік;

·         загибель домашньої тварини;

·         конфлікти з іншими дітьми та дорослими.

 

4.     Внутрішні чинники.

 

Профілактика стресів у дітей

 

         Запобігати виникненню стресів у дітей повинні здебільшого батьки або інші близькі люди, вихователі. У родині й у дитячому садку має панувати атмосфера довіри. Батьки повинні виявляти почуття любові до дітей, демонструвати тепле ставлення і турботу. Для дітей у віці до двох років важливою є тактильна демонстрація почуттів — обійми, дотик, прогладжування, для дітей у віці від трьох побоювання оцінки знань і умінь.

 

Як подолати стресове напруження

       

         Дитині легше впоратися зі стресовими ситуаціями, якщо є ого­ворені «межі», домовленості, на які дитина може спиратися при прийнятті власних рішень. Наприклад, дотримання розпорядку дня. Дитина знає, що очікує її протягом дня, і це допомагає запобіг­ти зайвій тривожності, страхові. Якщо у звичному розкладі дитини передбачені зміни (наприклад, відвідування поліклініки), необхід­но попередити про це дитину заздалегідь, описати їй, що відбува­тиметься.

           Важливо спостерігати за спілкуванням дитини з друзями, рідними, дітьми у дитячому садку. Це допоможе дізнатися про нові риси її характеру, зрозуміти про неї більше, особливо якщо вона па­сивна у своїх діях.

            Якщо бути уважним, можна помітити раптові зміни у поведінці дитини — адже діти імітують в іграх епізоди свого життя, приховані від очей дорослих, ніби знову проживають ці моменти. Найчастіше діти відверті зі своїми іграшками, без страху і сорому розповідають їм про свої переживання і побоювання, про те, що ніяково розпові­сти батькам.

            У кожної дитини має бути своє особливе місце у дитячому сад­ку та вдома, де вона почуватиметься безпечно, де її не можна лаяти, проводити емоційні «навіювання», не можна виганяти її звіти  чи карати. 

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!  Якщо батьки і персонал дошкільного закладу не можуть самостійно впоратися з проявами дитячого стресу (патологічними звичками, змінами в емоційній сфері), необхід­но звернутися до дитячого невролога, а у разі, якщо соматичних хвороб не виявлено, — до дитячого психолога.

 

Позбутися стресового напруження у дитини допоможуть:

·         страх самотності;

·         страх голоду;

·         невдачі в набутті навичок;

·         відчуття конкуренції або конфлікту;

·         вимушене дотримання певних правил, розпорядку дня;

·         активні рухи і дії — голосно покричати, пострибати або побігати;

·         «динамічне» малювання яскравими фарбами (особливе значення має вибір фарб і швидкість нанесення, а не ідея малюнка);

·         заспокійлива тиша — позбавлення від фонового шуму уві­мкненого радіо, телевізора, комп’ютера;

·         прогулянки на свіжому повітрі (у парку, лісі);

·         активні ігри на вулиці;

·         раціональне харчування;

·         розслаблюючий масаж;

·         плавання;

·         прослуховування терапевтичної музики (спеціальні добір­ки звуків природи, класичних музичних творів);

·         чергування ігор, що вимагають концентрації уваги, з рух­ливими іграми;

·         фізичні навантаження відповідно до віку дитини.